Каміни відносяться до тих елементів, які здатні не тільки надати приміщенню нотку ексклюзивності, а й обігрівати її в холод. Зовнішнє оздоблення камінних стін має свою специфіку: тут, як і на печах, доводиться враховувати специфіку експлуатації конструкції. І облицювання, і розчин укладки повинні бути в змозі переносити значні коливання температури.
Найдешевший варіант обробки каміна - зовсім не застосовувати додаткове облицювання. Саме такий стиль декорування застосовувався у Стародавній Англії, батьківщині цих споруд. При цьому суто відповідальність лягає на майстерність муляра: стіни конструкції повинні бути викладені ідеально, без будь-яких дефектів.
Для додаткового оздоблення цегляної поверхні використовують термостійкий лак: він і від бруду та кіптяви захистить, і зовнішній вигляд каміна покращить.
Відмінний спосіб декорування, коли камінні стінки викладені не дуже якісно, а особливих засобів для ремонту немає. Реалізувати цю роботу можна самостійно, що дозволяє ще більше заощадити. Технологія штукатурки нескладна - очищені стіни спочатку оснащують армо-сіткою, після чого обробляють спеціальною жароміцною сумішшю. Розчин можна приготувати самостійно на підставі глини та піску, а можна придбати в магазині (цей варіант надійніший). Для того щоб штукатурка надалі не тріскалася, перед її укладанням камін рекомендується злегка протопити.
Сохнуть оброблені таким чином стіни приблизно тиждень. Щоб прискорити процес, в холодну пору камін трохи підтоплюють. Як фінішне оздоблення зазвичай використовують декоративну шпаклівку або фарбу.
Рада: найкраще декорувати камін термостійкою фарбою кремнійорганічного типу. Вона чудово лягає на штукатурку, добре витримуючи екстремальні температури.
Хоча у продажу і представлено безліч різновидів плитки, проте для обробки каміна підійдуть лише деякі з них.
Уся справа у специфічності конструкції: для спорудження топки використовують шамотну цеглу, корпуси – вогнетривку глиняну. Важливо підібрати такий тип обробки, характеристики якої сприяли б передачі тепла з топки до приміщення. З усього розмаїття плитки найбільш підійде для цих цілейкерамограніт, жароміцний теракотовий кахель або клінкерна плитка. На упаковці матеріалу обов'язково має бути маркування «Т», яке вказує на його вогнестійкість.
Рекомендації з укладання:
Як і у випадку з плиткою, для обробки каміна підійде далеко не всі різновиди клінкерної цегли, представлені в продажу. Підходящими характеристиками має неглазурований матеріал, для виготовлення якого застосовувався напівсухий спосіб пресування.
Вельми важливо, щоб клінкерна цегла для облицювання каміна мала точні розміри, що створить сприятливі умови для отримання щільного укладання. Більш якісним щодо цього вважається матеріал класу «А». Особливої різниці у монтажі клінкерної цегли та клінкерної плитки (або керамограніту) немає. Головне – домагатися максимальної естетичності оздоблення, розміщуючи по можливості на видних ділянках лише цілісні елементи.
Для укладання клінкеру також використовується особливий склад зі специфічними характеристиками:
Найдорожчий варіант камінної обробки, що вимагає серйозної кваліфікації при монтажі. Що стосується конкретних різновидів, то найчастіше прийнято використовувати мармур і граніт, для яких характерна краса і довговічність. Серед недоліків подібного облицювання варто згадати її дорожнечу і складність у реалізації.
Дешевшими варіантами натурального каменю для каміна виступає вапняк, туф і піщаник. Туф навіть називають «пічним каменем»: він і нагрівається швидко і тепло утримує дуже довго.